Усі чимдуж кудись спішають - побільше манни назбирать.
Скупити ринки й продтовари, ремонти в хатах наклепать.
В очах у нас - кредитні ставки, "де, в кого, що і як дешевше взять?.."
"І хочу, хочу все я ЗАРАЗ, а там що буде - наплєвать"...

Зростає безлад й ентропія, є щось в людських відносинах не те:
Один гуляє, п'є красиво, а другий - з голоду помре.
Неначе, щось не розумієм, сліпі...куди все це нас всіх веде?...
Як так себе (своїх) не поважаєм, то скоро нас Земля змете.

Так ось, порядку нам не дочекатись, коли нема його у головах.
Всім дружно головою битись - шукати істину в думках?...
Нема її, й не буде її там ніколи, де ЕГО власне домінує... страх.
Невже, вожді у нас такі - ніякі... невже, не МИ позначки ставили в листках?...

...відходить злість у каяття, ненависть йде у небуття,
Той, хто якусь тримав образу - прощенням враз собі зробИть "ім'я".
І зір прокинеться - дива: побачить сонце, ріки, гори - ЛЯПОТА...
Пізнає істину душа: все те, що їй потрібно - то є ГАРМОНІЯ.