То, десь, побачить як бджола, що навіть фізики не зна,
А все дорогу вибирає справно, де є квітучі клевером поля.
Як то вона, незрозумілим чином, будує форми соти правильним мірилом:
Що, навіть, кандидат наук нам скаже, - "це найекономічніший є путь:
Щоб площу складу забудувать - потрібно шестигранником їх розмічать."...

Вбачав у стаї диких птиць - порядок всіх структурних одиниць:
Як то вони дисципліновно, без мови вивчено дословно
В польоті строять "кутові ключі":
Щоб тим, хто "ззаді" - було комфортно як в засаді -
Аби опору вітру подолать змогли усі охочі, і, щоби пиль не задувала їм в очі...

Один за одним все летять, і так періодично:
Давай вони один другого замінять -
Щоб, часом, хто не завтикав,
І з сил не вибився... і впав...
Щоб переліт удався би у них - екОномо-енергетично.

Тим часом, Івасик усе щось майстрував,
І, поміж тим, думки всілякі в голові гадав:
Чому Земля щокожен рік родить повинна людям чисте диво:
З твердих сім'ян - вирощувать плодів різноманітних так дбайливо?..

Немає клопоту для нас - синтезувать із нІчого продукти.
То все Земля ДАЄ...для чого вона робить це?... що їй іде із того як "прибутки"?...
Хто думав з нас, різцем врізаючись весь час
У диню, грушу чи гарбуз - чому ж у них всіх "РІЗНИЙ ВКУС"?...
І з чого "состоїть" усе їстне?... Як чорнозем породжує все те?...

Про те усе він міркував і свіжу моркву поїдав.
Стручком прив'ялої соломи для голови - убір враз дов'язав.
Й пішов Івасик, пострибав, куди свідомий голос його звав.
Усе знання - йому давалось - у розумовий кошик він збирав...